Гіперактивні діти

ГІПЕРАКТИВНІ ДІТИ

Дитяча гіперативність - актуальна і небезпечна проблема. Це порушення психічного розвитку дошкільнят, які хвилюють і батьків, і педагогів.

Чи можна виявити ранню гіперактивність? Навіть з перших днів життя у немовляти з ранньою гіперактивністю може бути підвищенний м’язовий тонус і немотивоване блювання. Малюки щосили намагаються звільнитися від підгузок і важко вгамовуються, якщо їм одягають незручний одяг. Гіперактивні діти протягом усього першого року життя погано й мало сплять, особливо вночі. Вони важко засинають, прокидаються від найменшої дії зовнішніх подразників: світла, шуму, холоду тощо. Тож, якщо ви помітили такі прояви, зверніться до невропатолога чи дільничного педіатра.

Які ж причини виникнення гіперактивності?

- Гени - гіперактивність більше властива хлопчикам, причому переважна більшість таких дітей світловолосі й блакитноокі;

- Здоров’я батьків - часто гіперактивні діти народжуються у матерів з алергійними захворюваннями, астмою, екземою чи мігренню;

- Дефіцит в організмі дитини жирних кислот і поживних елементів (особливо Zn, Mg,  вітаміну В12) - симптомами є постійне відчуття спраги, сухість шкіри, сухе волосся, часті позиви до сечовипускання, випадки алергійних захворювань;

- Неправильне харчування - наявні у раціоні дитини великої кількості шоколаду, цукру, молочних продуктів, білого хлібу, помідорів, апельсинів, яєць;

- Неправильне виховання - вседозволеність, непослідовність поведінки дорослих (покарання і заохочення з боку різних дорослих за один і той самий вчинок).

Чи існують критерії визначення гіперактивних дітей?

За висновками досліджень гіперактивними можна вважати дітей, у яких після трьох років наявні такі стійкі симптоми:

- інтенсивний фізичний і розумовий розвиток;

- підвищена збудливість і спрямованість на постійний рух;

- незграбність та часта травматизація;

- поганий апетит та сон;

- постійна спрага;

- сухість шкіри та волосся;

- - часті отіти, респіраторні захворювання, екзема, гастрит;

- затримка мовленєвого розвитку чи надмірна балакучість;

- недоречні відповіді на запитання;

- нездатність дослухати запитання чи прохання дорослих до кінця;

-часті прояви агресії;

- прагнення до небезпечних вчинків без усвідомлення їхніх наслідків;

- неуважність (не можуть надовго сконцентруватися; часто гублять або забувають іграшки та особисті речі);

- непосидючість навіть протягом короткотривалого часу;- нетерплячість та неспроможність дотримуватися правил;

- низька самооцінка.

   Як відрізняється рухова активність гіперактивних дітей від інших однолітків?

   Навіть лікарі не завжди можуть відразу відповісти, чи дійсно рухова активність непосидючої гіперактивної дитини вище, ніж у звичайних дітей, чи вона взагалі носить інший характер. Пропонується невеликий порівняльний аналіз активних та гіперактивних дітей.

   Активні діти - порушення сну й кишкові розлади скоріше виняток  ніж правило. Гіперактивні - часті кишкові розлади та алергії, неспокійний сон.

   Активні діти - швидкий темп мовлення, багато запитань. Гіперактивні - швидкий темп мовлення, пропускання слів, багато питань, відсутнє бажання почути відповідь.

   Активні діти - рівень розвитку моторних функцій відповідає віку. Гіперактивні - наявність диспракції (незграбності).

   Активні діти - переважають рухливі ігри. Гіперактивні - постійний неконтрольований рух.

   Активні діти - вибіркова активність (наприклад, дитина непосидюча вдома і спокійна в гостях). Гіперактивні діти - постійна некерована активність.

   Активні діти - агресивність відсутня або незначна. Гіперактивні діти - постійна агресивність, конфліктність.

   Як же навчати та виховувати дітей з гіперактивністю?

   Насамперед слід запастися терпінням. Потрібно обов’язково стежити за дотриманням режиму дня. Для гіперактивних дітей дуже корисними є водні процедури (зранку - душ, увечері - холодні ванни для ніг); максимально довге перебування на свіжому повітрі, тривалі прогулянки, щоб дитина, навіть трохи стомлювалася.

У сплкуванні з гіперактивною дитиною потрібно завжди зберігати спокійний тон. Слід пам’ятати, що гіперактивні діти дуже чутливі до негативних стимулів і слова з часткою "не" (тиу "не можна", "не займай") лише викликають у них агресію, тому їм варто не забороняти щось, а чітко і логічно роз’яснювати, чому не слід робити того чи іншого в кожній конкретній ситуації і загальні правила поведінки. Час перегляду телепрограм доцільно зводити до мінімуму. Коли ж дитина вже нервує, виявляє агресію чи просто занадто активна, варто її пригорнути до себе, заспокоїти теплими, добрими словами.

   Якщо до шкільного віку у дитини залишаються тривожні симптоми (психофізичні, поведінкові, мовленнєві тощо), невропатолог уточнить з якими фахівцями ще варто проконсультуватися (психолог, логопед, сурдопедагог), призначить зробити електроенцефалограму, щоб зрозуміти наскільки сформований ритм кори головного мозку.

"Дитина - це факел

Який треба запалити,

А для цього

Треба горіти самому"

                                    народна мудрість