Сторінка батьків

Турбуючись про дітей, які страждають від наслідків війни в Україні, Міністерство освіти і науки у співпраці з дитячим психологом підготувало серію інформаційних матеріалів «Психологічна турбота від Світлани Ройз».

Під час військових дій діти є однією з найбільш вразливих категорій і потребують психологічної підтримки. На допомогу батькам та вчителям створено відеоінструкції та інфографіки, які містять рекомендації та практичні поради для батьків, що наразі:

• перебувають з дітьми в бомбосховищах та укриттях;
• пересуваються в інші міста;
• залишаються вдома та чекають на повернення рідних-героїв із зони бойових дій.

Ці відео – швидка «психологічна» допомога для дітей. Для них створено окрему сторінку на офіційному сайті МОН та на Youtube-каналі МОН.

Рекомендації для батьків щодо виховання гіперактивних дітей

1. У своїх відносинах з дитиною підтримуйте позитивну установку. Хваліть її в

 кожному випадку, коли вона цього заслуговує, підкреслюйте успіхи. Це допомагає

 зміцнити впевненість дитини у своїх силах. 

2. Уникайте повторення слів «ні» і « не можна».

 3. Говоріть стримано, спокійно, м'яко. (крики збуджують дитину).

 4. Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.

 5. Для підкріплення словесних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.

 6. Заохочуйте дитину за всі види діяльності, що вимагають концентрації уваги

 (наприклад, робота з кубиками, конструктором, настільними іграми, малювування,

 читання, тощо).

 7. Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня (час приймання їжі, виконання домашніх

 справ, сну…)

 8. Уникайте, по можливості, скупчень людей (перебування у великих магазинах, на

 ринках і т.п. виявляє на дитину надмірна стимулююча дія).

 9. Оберігайте дитину від стомлення, оскільки воно призводить до зниження

 самоконтролю й наростанню гіперактивності.

 10. Давайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію. Корисна щоденна

  фізична активність на свіжім повітрі – прогулянки, біг, спортивні заняття (гімнастика,

 плавання, теніс, але не боротьба або бокс, тому що ці види спорту травматичні).

 11. Пом’ятайте про те, що властива дітям гіперактивність може втримуватися під

 розумним контролем за допомогою перерахованих заходів.

БАТЬКАМ ПОТРІБНО ЗНАТИ:

· період упертості і примхливості починається приблизно з півторарічного віку;

· як правило, криза ця закінчується до 3,5-4 років;

· пік кризи припадає на 2,5-3 роки життя;

· у хлопчиків прояви упертості сильніші, ніж у дівчаток;

· якщо діти після 4-х років усе ще продовжують виявляти впертість, капризують, то найімовірніше йдеться про «фіксовані» прояви таких ситуацій, як зручні способи маніпулювання своїми батьками.Найчастіше це результат погоджувальної поведінки батьків, що піддалися тиску з боку дитини , нерідко заради свого спокою.

· не треба надавати великого значення упертості та примхливості. За дитину не хвилюйтесь, лише візьміть це до відома;

· коли дитина капризує ,лаяти її немає сенсу, шльопання ще сильніше її розбурхає.

· будьте послідовні в поведінці з дитиною. Якщо ви сказали «ні» будьте стійкі.

· стримуйте себе, навіть тоді,коли дитина вередує або проявляє впевненість у громадських місцях. Допомагає лише одне — узяти дитину за руку і відвести геть, намагайтеся відволікти дитину, переключити увагу на щось або когось.

Правила спілкування з дітьми

1. Бажано, щоб дитина чула правильну літературну мову в сім’ї, адже вона передусім наслідує мову найближчого оточення — батьків, усіх членів сім’ї. Навіть якщо ви готов неговіркі від природи — все одно повсякчас спілкуйтеся із малюком.

2. Супроводжуйте свої дії словами, а не говоріть у порожнечу — дивіться малюкові в очі. Це особливо важливо, якщо він надто активний і постійно в дії.

3. Завжди підтримуйте прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її уважно, не обривайте. Відповідайте на всі запитання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, правильно виголошуйте звуки і слова — це допоможе малюкові швидше опанувати правильну вимову.

4. Шануйте дитину, давайте їй можливість чути себе і вас. Під час розмови намагайтеся вимкнути телевізор, радіо тощо.

5. Ніколи не сюсюкайте з дитиною і не копіюйте неправильне мовлення дитини.

6. Говоріть повільно, простими словами , короткими фразами, дотримуйте пауз, тоді й діти, наслідуючи вашу мову, навчаться правильно говорити.

7. Постійно читайте дитині гарні вірші, казки, розповіді, перечитуйте їх по кілька разів, діти краще сприймають знайомі тексти.

8. Не примушуйте дитину заучувати довгі вірші, не перевантажуйте мовним матеріалом.

9. Особливу увагу приділяйте розвитку дрібної моторики, бо вона безпосередньо пов’язана з розвитком мовлення.