Консультпункт

Правила поведінки дорослих із дітьми.

1. У стосунках з дітьми слід спиратися на позитивні якості особистості.

 2. Показуючи власний приклад позитивної поведінки, не слід припускатися розбіжностей між словами та власними діями. Правило «Роби, як я», а не «Роби, як я кажу».

 3. Давати оцінку не думкам, емоціям дитини, а її поведінці. Порівнювати її не з однолітками, знайомими, а з тим, якою вона була раніше.

 4. Навіювати дитині позитивне, заохочувати її до позитивного.

 5. Жити нинішнім днем, а не згадувати без особливої потреби негативні ситуації з минулого.

 6. Не проживати життя замість дитини, але бути поруч для того, аби допомогти їй у разі потреби. Не виконувати завдання за дитину, а спонукати її логічно мислення, до самостійного розв’язання будь-яких завдань, життєвих ситуацій.

Дитячі заповіді для мам, тат, бабусь та дідусів.

1. Шановні батьки пам’ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва стати і бути людиною.

2. У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли, чому кожен із нас має робити.

3. Мої ручки ще маленькі – не очікуйте від мене досконалості, коли я застеляю ліжко, малюю, пишу або кидаю м’яч

Карати чи не карати? А якщо карати, то як?

       Пам'ятка для батьків

1. Покарання не має шкодити здоров'ю - ні фізичному, ні психічному. Більше того, покарання покарання має бути корисним.

 2. Якщо є сумніви, карати чи не карати - не карайте. Навіть якщо вже зрозуміли, що ви м'які, довірливі, нерішучі. Ніякої профілактики, ніяких покарань "про всяк випадок".

 3. За один раз – одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків одразу скоєно багато, покарання може бути суровим, але тільки одне, за все одразу, а не по одному – за кожний вчинок. «Салат із покарань» - це «страва» не для дитячої душі. Покарання – не за рахунок любові, щоб не сталося! Не залишайте дитину без нагороди і любові, на які вона заслуговує.

4. Краще зовсім не карати, ніж карати із запізненням. Деякі батьки карають дитину за погані вчинки, коли у них настав вільний час, забуваючи про те, що навіть у суворих дорослих законах беруть до уваги строк давності правопорушень.

5. Покараний – пробачений. Інцидент вичерпано. Сторінка перегорнута, ніби й не було нічого. Про старі гріхи – ані слова. Не заважайте починати життя спочатку.

6. Щоб не сталося, якою б не була провина, покарання не має сприйматися дитиною як велич вашої сили над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ви не праві, покарання діятиме у протилежний бік.

7. Не покарання має боятися дитина, не гніву вашого, а вашого засмучення.

Ви та ваша дитина.

1. Не чекайте, що ваша дитина буде такою, як ви, або такою, як ви хочете. Допоможіть їй стати не такою, як ви, а собою.

2. Не думайте, що дитина ваша. Вона – Божа.

3. Не вимагайте від дитини плати за все, що ви для неї робите. Ви дали дитині життя – як саме вона може віддячити вам? Вона дала життя іншою, той третьому: це незворотний закон вдячності.

4. Не ображайте дитину, щоб у старості не їсти гіркого хліба. Бо що посієш, те й пожнеш.

5. Не ставтесь до дитячих проблем зверхньо: тягар життя даний кожному згідно з його силами, і будьте певні, що дитині. Її тягар не легший, ніж вам ваш. А може й важчий, бо у дитини ще немає звички.

6. Не принижуйте дитину! Пам’ятайте: вона – особистість.

7. Не карайте себе, якщо не можете щось зробити для своєї дитини.

8. Для дитини зроблено мало, якщо не зроблено все.

9. Умійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть чужій дитині те, що не хотіли б, щоб інші зробили вашій.

10. Любіть свою дитину будь-якою: бездарною, безталанною. Спілкуючись з нею, радійте тому, що дитина – це свято, яке поки що з вами.

11. Сприймайте свою дитину як рівну собі особистість. Частіше давайте їй зрозуміти, що ви на неї покладаєтесь, і впевнені, що вона виконує ваші доручення.

12. Залучайте малюка до вашої з вами діяльності, набравшись терпіння і розуміючи, що малюк не все зробить до ладу.